Культура
У щоденному житті в Польщі прийнявся принцип звертатися до незнайомих осіб на «пані/пан». Добре вихований поляк та іноземець поступається сидячим місцем у засобах громадського транспорту людям старшого («пенсійного») віку, жінкам, особливо вагітним, неповносправним особам. Чоловік повинен відкрити жінці двері і дозволити їй зайти першою. За звичаєм, на привітання чоловік може поцілувати зовнішню сторону кисті руки жінки, оскільки це милий і витончений жест, що виражає повагу до неї. Але він не повинен робити цього обов’язково. Також чоловік повинен встати з місця, на якому він сидить за столом, з-за якого саме встає жінка.
|
Пан і хам «Пан» - це форма ввічливості при звертанні до чоловіка, із яким не перебувають у родинних, товариських чи довірливих стосунках. Зазвичай використовується перед ім’ям, прізвищем або званням, наприклад, науковим, професійним. У давній Речі Посполитій цим терміном позначали осіб, які мали шляхетські титули, але не обов’язково були заможними (серед шляхти так званих «польських панів багачі становили меншість. Більшість з них не володіла значними багатствами, а переважна частина була просто бідна або середньо заможна. Тому звертання до чужої людини на «пан»/«пані» підкреслює повагу та рівний статус громадян («громадянами» була вся шляхта), згідно із правилом, що «шляхтич у маєтку рівний воєводі» (szlachcic na zagrodzie równy wojewodzie). «Пані» - це також ввічлива форма звертання до жінки, з якою не перебуваємо у близьких стосунках (подібно, як у випадку чоловіків). Натомість «хам» - це образливе визначення грубої, невихованої людини. У колишній Речі Посполитій «хамом» називали також когось, хто належав до низького стану, наприклад, селянина (хлопа). Це визначення походить від імені біблійного персонажа Хама, котрий насміхався з голизни власного батька – Ноя. Про товстошкіру, невиховану жінку кажуть «хамка» («chamica» або «chamka»). На основі: Словник польської мови. – Варшава: «ПВН», 1983. (Słownik języka polskiego, PWN, Warszawa 1983)
|
|
«ПАН» І «ПАНІ» У СУЧАСНІЙ ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ
«ХАМ» У СУЧАСНІЙ ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ
|
«PAN» І «PANI» WE WSPÓŁCZESNEJ POLSZCZYŹNIE
„CHAM” WE WSPÓŁCZESNEJ POLSZCZYŹNIE
|
До сторінніх осіб можемо звертатися:
- Proszę Pana... / Proszę Pani... Прошу пана…/Прошу пані… [проше пана / проше пані]
- Drogi Panie... / Droga Pani... Дорогий пане…/Дорога пані… [дроґі пан’е / дрога пані]
- Szanowny Panie... / Szanowna Pani... Шановний пане… / Шановна пані [шановни пан’е / шановна пані] (ця форма використовується переважно у кореспонденції та в офіційних листах)
- Wielmożny Pan... / Wielmożna Pani... Вельможний пан…/ Вельможна пані [в’ел’можни пан / в’ел’можна пані] (використовується переважно у кореспонденції в адресі перед іменем та прізвищем)
- Panie Profesorze... / Pani Profesor... Пане професоре… / Пані професор…
- [пан’е професоже / пані професор]
- Panie Ministrze... / Pani Minister... Пане міністре… / Пані міністр…
- [пан’е міністше / пані міністер]
- Panie Inżynierze... / Pani Inżynier... Пане інженере… / Пані інженер…
- [пан’е інжин’еже / пані інжин’ер]
«Старша пані / старший пан» [старша пані / старши пан] (Starsza Pani / starszy pan) – ввічливе визначення літньої людини. У Польщі значну популярність здобули чудовий гумор та пісеньки «Кабаре літніх чоловіків» („Kabaret Starszych Panów”)
|
«Польське нарікання»
Існує стереотип поляка – незадоволеного зануди. Як ідеться у певному анекдоті: здоровий та достатньо забезпечений поляк, коли його запитують про те, що у нього чути, відповідає, що все фатально, йому не вистачає грошей на усі потреби і починає перераховувати хвороби, які в нього підозрює лікар. Натомість на те саме запитання американець, який проводить час на лікарняному ліжку, відповідає: все чудово.
Так, як і багатьом народам світу, полякам приписують різні національні риси, збірний характер яких у кожному індивідуальному випадку може підтверджуватися або ні! Стереотипи потрібно перевіряти.
|


