Шенгенська зона – це територія, на якій скасовано прикордонний контроль на внутрішніх кордонах, а співпраця між службами держав-підписантів, особливо у сферах поліційної та судової співпраці, у кримінальних справах, а також робота так званої Шенгенської інформаційної системи (Systemu Informacyjnego Schengen), були посилені. На зовнішніх кордонах застосовуються чітко визначені, однакові принципи, які стосуються контролю в’їзду і виїзду іноземців, серед іншого, у сфері зразка віз, котрі видаються іноземцям.
До Шенгенського договору приєднались 25 держав.
З 1995: Бельгія, Франція, Голландія, Німеччина, Люксембург, Іспанія, Португалія, Монако
З 1997: Австрія, Італія, Сан Маріно, Ватикан
З 2000: Греція (без території Афона)
З 2001: Данія (без Гренландії і Фарерських Островів), Фінляндія, Швеція, Ісландія, Норвегія (без Шпіцбергену і Ведмежого острова)
З 2007: Чехія, Естонія, Литва, Латвія, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина
З 2008: Швейцарія
З 2009: Ліхтенштейн
У наступні роки до Шенгенського договору планують приєднатися також: Болгарія, Кіпр та Румунія. Шенгенська зона не співпадає із територією Європейського Союзу. Наприклад, є країни Європейського Союзу, які не входять у Шенгенську зону, як Ірландія та Великобританія. І навпаки – країни, які належать до Шенгенської зони, але не є членами ЄС, як Швейцарія, Ісландія та Норвегія.
21 грудня 2007 року Польща, разом із 8 іншими новими членами Європейського Союзу, приєдналась до Шенгенської зони. Ці країни прийняли єдині правила в’їзду і короткотермінового перебування на їхній території. Це можна помітити вже на етапі подання заявки на отримання візи.
Довжина державного кордону Республіки Польща становить 3511,52 км, з яких 1185,46 км – це зовнішній кордон Шенгенської зони – кордон із Російською Федерацією, Республікою Білорусь та Україною.
